"Ми б просто не вижили": як донати від українців врятували київський ботсад під час блекаутів

У листопаді минулого року Новини.LIVE одними з перших написали про те, що унікальна колекція екзотичних рослин київського Національного ботсаду ім. М. Гришка опинилась на межі загибелі. Це дивовижне тропічне царство захищали від київської зими лише оранжерейне скло та опалення. Але скло вилітало від "прильотів", а опалення разом зі світлом зникало після чергових обстрілів.

На щастя, українці вчергове доказали, що вони не лише незламна, а й напрочуд чуйна нація. Завдяки донатам, які пішли на генератори та паливні пелети, Національний ботанічний сад зміг пережити зиму. В його оранжереях, як і раніше, переможно квітнуть орхідеї — на зло всім, хто хотів знищити це унікальне чудо разом зі всією Україною.

Зима під обстрілами

"Як ми пережили цю зиму — один бог знає, — каже старший науковий співробітник відділу тропічних рослин, доктор біологічних наук Роман Іванніков. — Пережили тільки завдяки людям, завдяки небайдужій громадськості — і українській, і закордонній. За це їм низький уклін. Коли люди попри те, що у них у самих елементарно іноді немає світла і тепла, турбуються про рослини — це, як на мене, говорить про дуже високий рівень нашого суспільства".

Наприкінці листопада, коли збір донатів тільки розпочинався, температура у великій купольній оранжереї не піднімалася вище +11°С. Для теплолюбних тропічних рослин це ледве не перетворилося на смертний вирок — адже для нормального існування їм потрібно не менше +20°С.

Кошти на опалення оранжерей Національного ботсаду допомагав збирати міжнародний благодійний фонд "Пелі кен лів". Загалом було зібрано понад 3 мільйони гривень — вони були витрачені на придбання пелет для котелень, якими обігрівалися оранжереї, та на супутні матеріали.

"Ці пелети нам надзвичайно допомогли — особливо на початку зими, коли ми ще не могли підключитися до міської системи опалення. А були й окремі благодійники — наприклад, Вадим Келлер, власник телеграм-каналу "Келлер FM" оголосив серед підписників збір, і для нас купили три теплових насоси. Потім нам допоміг Полтавський гірничозбагачувальний комбінат – просто взяв і перевів на спецрахунок ботсаду мільйон гривень. Одним словом, якби не добрі люди — ми б просто не вижили", — констатує Роман Іванніков.

Завдяки донаторам у ботсада також з’явилося чотири генератори — один з них подарувало київське відділення Міжнародного Червоного Хреста. Однак навіть попри наявність автономного тепла та світла працівникам довелося всю зиму цілодобово чергувати в оранжереях.

"Треба було слідкувати за пічками, треба було оперативно реагувати на екстренні ситуації. Наприклад, коли були "прильоти" на Видубичах, у нас на старих оранжереях вибило скло. Слава богу, новий оранжерейний комплекс не постраждав, але в колекційних оранжереях таке траплялося, причому неодноразово. У таких випадках треба одразу реагувати, бо від холодного повітря все моментально вимерзає", — пояснив Іванніков.

Ті, хто не дожив до весни

Завдяки донатам українців та героїчним зусиллям співробітників ботсаду більша частина тропічної колекції успішно пережила зиму. Але деяким рослинам не пощастило.

"У нас була  дуже гарна колекція панданусів — це така велика болотяна рослина. Але практично всі їх ми втратили, бо вони ростуть у воді, а вода вистигає моментально. Загинуло два великих кавових дерева — вони дуже теплолюбні, тому не витримали першими, — перелічує Роман Іванніков. — Ще ми втратили деякі цизальпінії, анубіаси, лапагерії. Для колекції як такої втрати некритичні, але загинули досить цікаві та цінні рослини, і ми не знаємо, чи зможемо ми за теперішніх умов їх відновити".

Науковець сподівається, що з часом ці питання будуть вирішені, але зізнається, що зараз втрати сприймаються дуже болісно — на вирощування окремих екземплярів були витрачені десятки років. Насправді оцінити реальний масштаб втрат можна буде лише через п’ять-шість місяців: деякі рослини серйозно постраждали від холоду, але все ще живі. Чи оговтаються вони остаточно — поки що незрозуміло.

В очікуванні потепління

Незважаючи на те, що надворі вже весна, київський ботсад продовжує жити у режимі суворої економії — оранжереї опалюють лише вночі. Опалюватися цілодобово для ботсаду поки що недоступна розкіш: невідомо, скільки ще триватиме квітневе похолодання та чи вистачить дорогих пелет.

"Коли є вдень сонечко, нам більш-менш добре — тоді все нагрівається, — каже одна зі співробітниць ботсаду. — А коли сонця нема, тут дуже холодно. Ви навіть на дотик можете відчути, які рослини холодні".

Вона пропонує торкнутися одного з фікусів — глянцеве листя і справді холодне, як крига. Стовпчик термометру у великій купольній оранжереї показує +13°С. В орхідаріумі тепліше, хоча й все одно недостатньо для комфортного існування рослин. Проте орхідеї, всупереч всім негараздам, не бажають здаватися і квітнуть всіма кольорами райдуги.

На доріжках оранжерей досі стоять металеві бочки — їх поставили ще восени, щоб розводити багаття на випадок, якщо тепла критично не вистачатиме. Декілька разів вони дійсно стали у нагоді — наприклад, у грудні, коли після чергового масованого обстрілу Київ надовго залишився без світла та тепла.

"Тепер їх, напевно, вже можна буде прибрати", — говорить Роман Іванніков, проте у голосі у нього відчувається забобонний сумнів. Тож виникає підозра, що бочки таки залишаться на своєму місці — принаймні, на деякий час.

Допомога все ще потрібна

Насправді проблема полягає в тому, що навіть коли централізоване опалення працює, ботсаду постійно бракує коштів на його оплату.

"Тарифи надзвичайно високі, а ми, на жаль, організація, яка платить так само, як і виробничі підприємства, які мають прибуток. І це є законодавчим нонсенсом: ми є державною неприбутковою установою, ми утримуємо ці рослинні колекції не задля власної вигоди", — пояснює Іванніков.

За його словами, у світі взагалі не існує прибуткових ботанічних садів — всі вони тим чи іншим чином підтримуються державою або благодійні фонди.

"Ботсади виконують науково-просвітницьку функцію: ми вивчаємо флору, ми розповідаємо про неї людям, формуємо у громадськості екологічний підхід до довкілля. Звісно, ми, як можемо, намагаємося суміщувати це з якимось зароблянням коштів, щоб не сидіти на шиї у держави. Але бути прибутковим чи хоча б самодостатнім ботанічний сад не може, особливо у теперішніх реаліях", — резюмує він.

Минулого року Національному ботанічному саду не пощастило особливо: через бойові дії він був зачинений всю весну і втратив свій "золотий" сезон — цвітіння бузку, на яке зазвичай приходять подивитися десятки тисяч відвідувачів. У цьому році ботсад сподівається надолужити втрачене: початок травня вже не за горами, і невдовзі тут зацвітуть не лише всі 90 сортів бузку, але й понад 500 різновидів півоній — одна з найбільших колекцій у Європі.

Проте прибуток від продажу квитків покриває лише незначну частину витрат. А між тим співробітники ботсаду вже починає готуватися до наступної зими: необхідно заздалегідь перебудувати існуючу систему опалення, щоб зробити її якомога більше надійною та автономною. Тому збір коштів триває, і майбутнє унікальної колекції Національного ботсаду все ще залежить від допомоги українців.

Благодійний внесок можна здійснити на спеціальний рахунок ботанічного саду:

Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України
Юридична адреса: 01014, м.Київ, вул. Тимірязєвська, 1
ЄДРПОУ 05417228
П/р: UA188201720313281002301003119 в ДКСУ м.Києва,
МФО 820172
Призначення платежу: благодійна допомога

Рахунки для благодійних внесків проєкту "Тепло для оранжерей":

Рахунок в гривні:
БО "БФ "Пелі кен лів"
Код ЄДРПОУ 41215609
п/р UA353052990000026001016221820
в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" м. Київ
МФО 305299
Призначення платежу: благодійна допомога

Оплатити через LiqPay посилання: https://www.liqpay.ua/uk/checkout/card/i19148057514

Реквізити платежів в іноземній валюті можна знайти на офіційному сайті Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України.