"Викрадений шедевр": відому картину геніальної Ади Рибачук виставляють під чужим ім'ям на виставках

У Фонді збереження культурної спадщини художників Ади Рибачук та Володимира Мельниченка (АРВМ) б'ють на сполох. Як з'ясувалося, картина Рибачук "Закохані" (на фото), після зникнення в серпні 2020 року, нещодавно спливла під чужим авторством.

Про це повідомляється на Facebook-сторінці спільноти.

Скандал

Робота під назвою "Закохані" написана художницею Адою Рибачук разом з її коханим Володимиром Мельниченком в 1959 році в селищі Кара, недалеко від міста Нарьян-Мар (Ненецький АО, РФ). На картині зображені самі художники, які позували один для одного.

Після створення, кажуть у спільноті, картина і численні ескізи зберігалися в архіві Мельниченка. Потім робота потрапила до Києва і довгі роки зберігалася в майстерні Національної спілки художників України. Поки не зникла звідти півтора року тому.

Останній раз, стверджують у Фонді АРВМ, Володимир Мельниченко бачив її в серпні 2020 року. А пізніше картину побачили на виставках приватної галереї Bereznitsky Art Foundation. У вересні картину презентували як твір Віктора Зарецького (1925-1990, художник-монументаліст, чоловік Алли Горської). Більш того, кажуть у Фонді, на картині з'явився підпис Зарецького, рівно в тому місці, де 60 років стояло ім'я Ади Рибачук.

У АРВМ звернулися до куратора Kyiv Art Week Євгена Березницького з проханням повернути роботу законному власнику Володимиру Мельниченку. Але нібито натрапили на відмовки.

"Роботу нам віддавати ніхто не збирається, проте протягом місяця ми чуємо від Березницького, що: робота куплена у якогось художника, йдіть до нього, нехай поверне кошти; ой, він, виявляється, якраз помер; але робота куплена за божевільні кошти, які потрібно компенсувати; і взагалі це не Березницькі власники, а їх партнер Сергій, який повинен отримати компенсацію, тому що його корпоративна етика не стосується; це робота Зарецького, ми вам не віримо; а нехай Мельниченко нам що-небудь подарує", – заявили у Фонді.

​

Фонд АРВМ і Володимир Мельниченко закликали музеї та галереї, артфонди та виставкові центри, колекціонерів і дилерів – всіх, причетних до артпроцесів – бойкотувати будь-які дії, пов'язані з демонстрацією або продажем роботи Ади Рибачук "Закохані".

Ситуацію трохи прояснила родичка художника Віктора Зарецького, чий підпис нині стоїть на полотні – Олена Зарецька. За її словами, вона має намір допомогти відстоювати авторство Рибачук, оскільки картина не могла бути в жодному каталозі робіт Зарецького.

"Зі сторони родички Віктора Зарецького, чий підпис стоїть під картиною, повинна сказати, що питання авторства однозначне. Цю картину створив не Віктор Зарецький. Для тих, кому мої слова можуть бути не авторитетними, тому що я дійсно тільки родичка, а не експертна комісія – є кілька дуже авторитетних видань і каталогів робіт Віктора Зарецького, де цієї роботи ніколи не було. Для мене дуже прикро, що саме ім'я Зарецького використовували на талановитій роботі іншої, дуже самобутньої художниці Ади Рибачук", – заявила вона.

У коментарі Новини.LIVE вона зізналася, що допомогти Фонду готова, але ніякої додаткової інформації не має.

"Сприяти готова, але не розумію яким чином. Як так вийшло – довіряю позиції і опису ситуації АРВМ, більше не знаю", – заявила Олена Зарецька.

​

Друга сторона

Євген та Людмила Березницькі свою причетність публічно спростовують: кажуть, картина була на виставці з дозволу власника, який її і забрав. Ім'я власника вони не розкривають.

"Ознайомившись з інформацією, розміщеною на сторінці соціальної мережі Фейсбук та на сайті БО "Фонд збереження культурної спадщини Ади Рибачук і Володимира Мельниченка" АРВМ з провокуючою назвою – "Вкрадені "Закохані" – супроводжувалося зображенням картини, яка, за словами анонімного автора, була втрачена і з'явилася відкрито на виставці "Соцреалізм: різноманітність стилів", повідомляємо про наступне: ні Людмила Березницька, ні Євген Березницький не є власниками картини та не утримують її; по закінченні виставки, за умовами договору з власником, картина була йому повернута. За сприяння Євгена Березницького була організована зустріч представників АРВМ з актуальним власником картини. На цьому участь Березницьких в історії з картиною була вичерпана.

Ми категорично заперечуємо недостовірні твердження, викладені в повідомленні і вимагаємо припинення безпідставних звинувачень Людмили та Євгена Березницьких. Звертаємося також з проханням до автора: у разі наявності конкретних претензій викласти їх з обґрунтуванням, без емоційного забарвлення і припущень. Тим не менш, висловлюємо свою беззастережну прихильність інституту права власності та авторства за творами мистецтва художників Рибачук і Мельниченко і готові всіляко сприяти у встановленні істини по зазначеній роботі", – написали обидва на своїх Facebook-сторінках.

Новини.LIVE звернулося за коментарем до Євгена Березницького. Той відповів, що для нього претензія фонду виявилася несподіваною.

"Претензія з приводу авторства з'явилася пост-фактум. Так що робота потрапила до нього як твір Зарецького, і так була представлена. Фокус на Рибачук був несподіванкою, яка була озвучена на початку грудня цього року. [...] Зазначена раніше виставка проходила в закритому форматі з обмеженим доступом. Тому не було публічної комунікації", – розповів він нам.

​

Про художників

Ада і Володимир познайомилися в художній школі, разом навчалися в університеті, в 1954 році вирушили в подорож на острів Колгуєв і з того часу не розлучалися. Серед їхніх найвідоміших проєктів: Київський крематорій, мозаїки Київського автовокзалу і Палацу піонерів.

Зокрема, саме оформлення інтер'єру Центрального автовокзалу в Києві (1957-1961) є однією з найбільш впізнаваних їхніх робіт – це перша спільна робота архітектора Авраама Мілецького (готель "Салют") і творчого дуету. Вони зробили дизайн, кольорову пластику, декоративно-монументальні роботи та ескізи тканин для цієї будівлі.

Після того, як стало відомо про плани реконструкції будівлі Центрального автовокзалу у 2021 році, художники сьогодення вступилися за мозаїку – і її дбайливо відреставрували. Роботи з відновлення модерністських мозаїк тривали з середини лютого, ними займалися Фонд збереження культурної спадщини Ади Рибачук і Володимира Мельниченка і студія реставрації GurinBrothers. Всього над відновленням працювали близько сотні людей.

Також Рибачук та Мельниченко створювали ілюстрації для книг, скульптури, графіку. Під своїми роботами підписувалися як АРВМ – першими літерами імені та прізвища.

Наймасштабнішим проєктом подружжя і найбільшою трагедією їхнього життя стала Стіна пам'яті, ключовий об'єкт розробленого ними парку пам'яті на Байковому кладовищі. Художники створили 200-метровий горельєф, щоб за допомогою міфологічних та історичних образів показати бунтівничість життя і підтримати людей, які щойно пережили втрату. Після 13 років роботи, коли стіна була вже майже завершена, радянська влада визнала її "чужою принципам соціалістичного реалізму" і наказала залити бетоном.

Через 36 років роботу над відновленням пам'ятника розпочали з ініціативи КМДА та згаданого вище Євгена Березницького.

У 2010 році Ада Рибачук пішла з життя, а Володимир Мельниченко живе в будинку-майстерні на вулиці Малопідвальній у Києві. Він продовжує створювати скульптури у дворі, працює над систематизацією їхнього з Адою архіву і не полишає надій відновити Стіну пам'яті.

І наостанок

Поки писався цей матеріал, Фонд виступив з ще однією заявою:

"Щасливі повідомити, що юридичним супроводом цієї справи займається юридична компанія Law Net, тому ми в надійних руках. Звернення до правоохоронних органів вже готується".