Ціна свободи: згадуємо як звільняли Київ від нацистів у листопаді 1943 року. Фото, відео

У понеділок 9 травня у москві проходить парад до Дня перемоги над нацизмом. І це в той час, коли рашисти прийшли з війною в Україну, поводячи себе гірше, ніж гітлерівці. Однак їм не вдалося взяти Київ за три дні, та і в інших регіонах  плани путіна провалилися. Тому ми хочемо згадати історію і розповісти, як визволяли Київ від нацистів під час Другої світової війни

Столиця України отримала у 1965 році заслужене звання "Місто-Герой". 778 днів окупації, величезна кількість людських жертв і руйнувань - така доля спіткала Київ за часів Другої світової війни. З тих пір пройшло вже 79 років, а пам'ять про цю героїчну сторінку нашої історії досі жива. І Київ досі стоїть, довівши свою силу ще однією перемогою. 

Новини.LIVE пропонує згадати, як звільняли столицю України і подивитися на фотографії, зроблені в перші дні після визволення міста. Сама битва за Київ тривала з 3 по 13 листопада (навіть після звільнення міста), а число втрат радянської сторони було в рази більше, ніж у ворога.

Читайте також: Покалічені долі і місто: фото Києва часів ІІ світової війни, від яких хочеться плакати.

Київ захоплювали не раз. Після орд Батия, здавалося, місто не повстане ніколи, але воно встояло. За часів Другої світової війни багато хто думав, що нацисти не залишать від столиці України і сліду, але цього не сталося і місто дуже швидко відродилося. 

Як це було

Щоб відвернути сили ворога, 1 листопада почався наступ радянських військ з Букринського плацдарму, вже 3 листопада, після потужної артпідготовки, з Лютезького плацдарму почали наступ головні сили фронту. До вечора війська 38-ї армії, спільно з 5-м гвардійським танковим корпусом і частиною 60-ї армії просунулися на 5-12 км. 4-5 листопада в бій вступила 3-я гвардійська танкова армія, що перерізала шосейну дорогу Київ-Житомир.

Ніч з 5 на 6 листопада стала вирішальною в битві за Київ. По Брест-Литовському шосе (проспект Перемоги. - Ред.) у місто пробилися танкісти капітана Чумаченка. Першим на головному танку прорвався до Києва гвардії старшина Никифор Шолуденко. У районі заводу "Більшовик" він був смертельно поранений, за що отримав звання Героя Радянського Союзу. 

6 листопада о 0 годині 30 хвилин червоний прапор був піднятий над будівлями ЦК КП(б)У.  До четвертої години ранку 6 листопада опір противника в Києві було зломлено, а о 5 ранку генерал Микола Ватутін доповів Верховному Головнокомандувачу Йосипу Сталіну, що Київ повністю звільнений від німецько-фашистських загарбників. В цей же день Москва салютувала героям битви за Київ і Дніпро. У наказі Верховного Головнокомандувача говорилося: 

"Сьогодні, 6 листопада, о 17 годині столиця нашої Батьківщини Москва від імені нашої Батьківщини салютує нашим доблесним військам, що звільнили місто Київ, чотирма артилерійськими залпами з трьохсот двадцяти чотирьох гармат". 

Ходять легенди, що місто нібито звільнили до річниці Жовтневої революції. Але і тут не все так однозначно. 28 листопада була намічена Тегеранська конференція, на якій союзники повинні були вирішити питання відкриття другого фронту. І радянському керівництву потрібна була блискуча перемога - такою виявилася Київська наступальна операція. Адже столиця України - найбільше місто СРСР, яке опинилося в окупації. 

Збереглися і спогади Маршала Радянського Союзу Кирила Москаленка, який писав, що була проведена величезна робота з бойовим складом, щоб звільнити Київ до 26 річниці "Жовтня": 

"Політоргани, партійні та комсомольські організації з'єднань і частин провели велику і змістовну роботу з мобілізації всього особового складу на виконання поставленого нам виключно відповідального завдання. Особливого значення їй надавало те, що вона збіглася з підготовкою до святкування 26-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. "Звільнимо Київ до 26-ї річниці Великого Жовтня" – це гасло стало основою всієї політичної роботи у військах армії". 

А ось тодішній глава Компартії України Микита Хрущов згадував, що звільнення міста навіть переносили на три дні і Сталін був не проти, хоча йому і Ватутіну "вже ввижалася Лавра над Дніпром". 

Бабуся автора цього матеріалу була учасницею Другої світової війни і згадувала, що звільнення Києва сприймалося людьми, як повна перемога радянських людей, адже вже тоді було зрозуміло, що Червона армія здолає нацистів. І багато жителів СРСР були щиро цьому раді, адже наша столиця вважалася одним з найголовніших міст країни і багато хто пам'ятав його славне минуле. 

Офіційно при звільненні Києва нарахували такі втрати:  6491 чоловік убитими, зниклими безвісти, полоненими, померлими від ран і хвороб при загальній чисельності військ 1-го Українського фронту до початку операції – 671 001, але багато дослідників вважають, що цифри занижені... Тобто, офіційно радянські війська втратили менше одного відсотка військовослужбовців. 

Що відбувалося в місті 

Звільнена столиця України являла собою жалюгідне видовище - в центрі міста були локальні пожежі. Горів Червоний корпус КНУ, від багатьох будівель залишилися лише цегляні коробки. Багато киян жили в підвалах, землянках і дуже раділи звільненню. Це видно з кадрів кінохроніки і багатьох спогадів. 

Ось що писала іноземна преса про Київ у перші дні після звільнення. Золотоверха столиця України за кілька років німецького панування перетворилася на руїни. Наводимо рядки газети "The New York Times" від 30 листопада 1943 року: 

"Німці господарювали в Києві більше двох років. Місто виглядає знищеним. З 1 мільйона населення залишилося 75 000. І все-таки це найкраще місто росії. Те, що місто знищене, не дивно, дивно, що воно знищене не весь, оскільки німці мали час і план його повного знищення. Це пояснюється тим, що німці не хотіли його здавати і тому не знищували під час окупації. А коли були змушені здати, вже не мали часу, бо Червона армія отримала наказ швидко взяти Київ, щоб не допустити його повного знищення.

Руйнування було зроблено в ніч з 5 на 6 листопада. Тоді були підірвані динамітом всі приміські фабрики, міські установи, резиденції на Хрещатику, на Червоноармійській вулиці, на бульварі Шевченка і в районі університету. З будівель університету викрадені книги і музейні зібрання, а потім їх зруйнували, але не повністю.

Багато знищено ще в 1941 р. Церква Св. Софії XI століття, разом з чудотворним образом Пречистої Діви, не знищена, зате зруйнована Печерська Лавра з Успенською кафедрою.

Після втечі німців радянська влада почала відновлювати місто. З'явилася газета "Правда" з додатком українською мовою, дозволені приватні підприємства, в основному ресторани, а радянський банк навіть позичає на це гроші. Професор Володимир Артоболевський каже, що після зайняття Києва німцями в серпні 1941 р. німці дозволили викладати в українському університеті і в українських гімназіях, але потім все це закрили, залишивши лише німецькі школи".

Вже 7 листопада 1943 року біля пам'ятника Тарасу Шевченку відбувся мітинг жителів Києва з нагоди визволення від німецько-фашистських загарбників. За мужність і героїзм при визволенні Києва були нагороджені орденами і медалями 17500 бійців і командирів, а 668 з них стали Героями Радянського Союзу.

А генерал Микола Ватутін 29 лютого 1944 року був важко поранений при нападі диверсійної групи Української повстанської армії (УПА) і незабаром помер. 

17 квітня 1944 року його поховали в Києві, в Маріїнському парку. У січні 1948 року на його могилі було встановлено пам'ятник загальною висотою 8,55 м. До слова, монумент часто піддається атаці вандалів. 

Війна ще йшла, а Київ вже щосили працював - відбудова міста почалася відразу ж після звільнення і це ще одна героїчна сторінка українського народу. 

Місто-Герой

Містами-Героями вже під час війни стали називати Сталінград, Ленінград, Одесу і Севастополь. Київ же вперше назвали "Героєм" в указі про "заснування медалі "За оборону Києва" в 1961 році. Юридично назва закріпилася вже, коли до влади прийшов Леонід Брежнєв, який був фронтовиком і саме при ньому сформувалася повна система пільг для ветеранів та інвалідів Другої світової війни. 

Положення про почесне звання "Місто-Герой" було затверджено пізніше, 8 травня 1965 року, Указом Президії Верховної Ради СРСР. В цей же день вийшло сім указів, відповідно до яких Ленінграду і Києву вручалася медаль "Золота Зірка".

Ми вічно пам'ятатимемо імена наших героїв. Весною 2022 року їх стало більше, а звання місто-герой отримали вже відомі всьому світові міста на Київщині - Ірпінь, Буча, Гостомель. Збройні Сили України, воїни в ТРО, добровольці та місцеві жителі обороняли столицю з усіх напрямків. І хоч війна ще триває, для Києва вона вже стала історією. 

За три дні не взяли. І ніколи не візьмуть. Слава Україні!